З болем і любов'ю про сучасну людину. Том I. Старець Паїсій Афонський

Старець Паїсій жив за Євангелією, і повчання випливали з його власного життя, відмітною ознакою якого було кохання. Зустрічаючись з людьми – такими не схожими один на одного, – Старець не просто терпляче вислуховував те, що вони йому повіряли. Він проникав у саму глибину їхніх сердець. Їхній біль, їхню тривогу, їхні труднощі Старець робив своїми. І тоді, непомітним чином, відбувалося диво – зміна людини. «Бог, – казав Старець, – творить диво, коли ми сердечно беремо участь у болі іншої людини». Після своєї смерті в липні 1994 року Блаженний Старець Паїсій Святогорець залишив світові духовну спадщину – свої повчання. Простий чернець, який здобув лише елементарну освіту в початковій школі, але щедро облагодатований мудрістю по Богу, він воістину виснажив себе заради ближнього. Його вчення не було проповідництвом чи катехизаторством. Він «утворив себе» згідно з євангелією і тому в першу чергу вчив нас усім своїм виглядом, а вже після цього своєю євангельською любов'ю і богоосвіченим словом.