Іліотропіон або утворення волі людської з Божественною волею. Святитель Іоанн (Максимович)

«Найвідомішим і найчитальнішим твором, пов'язаним з ім'ям святителя Іоанна, стала видана його учнями книга “Іліотропіон”, тобто Соняшник, що представляє поєднання людської волі з Божественною, перекладений з латинської на слов'янорську мову працями високопреосвященнійшого архієпископа Чернігова всієї Сибіру». Основою видання стало твір німецького католицького богослова, вчителя риторики Мюнхенської семінарії ордену єзуїтів Єремії Дрекселя «Heliotropium, seu conformatio humanae voluntatis cum divina», виданого 1627 р. у Мюнхені. «Heliotropium…» у 1630 р. був перекладений польською мовою, а в 1688 р. у Москві видано переклад з польської на російську ієродиякона Феофана. Святитель. Іоанн взяв для перекладу латинський текст, переробив його, адаптувавши для російського православного читача. У російському перекладі твір «настільки органічно увійшло коло популярного православного повчального читання, що вже нерозривно пов'язується з ім'ям свого перекладача» (Гумеров А., свящ. Передмова // Іоанн (Максимович), митр. Илиотропион. М., 2008. 4). «Іліотропіон» є богословським трактатом, присвяченим найскладнішій проблемі узгодження Божественної та людської волі. У творі значною мірою відображено богослов'я свт. Іоанна, засноване на творах св. отців стародавньої Церкви. Поряд із численними посиланнями на західних батьків: блж. Августина (тема взаємини волі Божої та волі людини торкається у більшості його творів), прп. Іоанна Кассіана Римлянина, Ієроніма Стридонського, свт. Амвросія Медіоланського; на пізніших католицьких богословів: Бернарда Клервоського (XII ст.), Фому Аквінського (XIII ст.), Фому Кемпійського (XV ст.) та ін. — у творі багато звернень до східних отців: свт. Василю Великому, свт. Іоанну Златоусту, прп. Нілу Синайському, прп. Іоанну Дамаскіну та ін. Популярності «Іліотропіона» сприяло те, що він насичений розповідями-прикладами зі Святого Письма, з житій святих, з історії, які пояснюють складні богословські питання.