Душа після смерті. Ієромонах Серафим Роуз

Книга ієромонаха Серафима (Роуза) «Душа після смерті» витримала багато видань, але читацький інтерес до неї не слабшає. Вона пояснює сучасні «посмертні» досліди у світлі православного вчення про життя після смерті.

 Ця книга має двояку мету: по-перше, з погляду православного християнського вчення про потойбічне життя, дати пояснення сучасних «посмертних» дослідів, які порушили такий інтерес у деяких релігійних та наукових колах; по-друге, навести основні джерела та тексти, що містять православне вчення про потойбічне життя. Якщо нині це вчення так погано розуміють, то це багато в чому наслідок того, що в наші «освічені» часи ці тексти забувають і зовсім «вийшли з моди». Ми намагалися зробити ці тексти більш зрозумілими та доступними сучасному читачеві. Немає необхідності говорити про те, що вони є нескінченно більш глибоким і корисним читанням, ніж популярні зараз книги про «посмертний» досвід, у яких, навіть якщо вони і не є лише звичайною сенсацією, все одно не може бути нічого, крім зовнішньої ефектності, тому що в них немає цілісного і справжнього вчення про потойбічне життя. Викладене в цій книзі православне вчення, безсумнівно, піддасться критиці з боку деяких осіб як надто просте та наївне, щоб у нього могла повірити людина XX століття. Тому слід підкреслити, що це вчення є не вченням кількох ізольованих чи нетипових вчителів Православної Церкви, а вченням, яке Православна Церква Христова запропонувала з самого початку, яке викладено в незліченних святоотцівських творах, у житіях святих і богослужіннях Православної Церкви, і яке Церква не передає в непередбачувану Церкву. «Простота» цього вчення – це простота самої істини, яка – будь вона виражена в тому чи іншому вченні Церкви – виявляється освіжаючим джерелом ясності серед плутанини, викликаної в сучасних умах різними помилками та порожніми спекуляціями останніх століть. У кожному розділі цієї книги робиться спроба вказати на святоотцівські та агіографічні джерела, що містять це вчення. Основним джерелом натхнення при написанні цієї книги послужили праці єпископа Ігнатія (Брянчанінова), який був, можливо, першим великим російським православним богословом, що безпосередньо займався саме тією проблемою, яка встала так гостро в наші дні: як зберегти справжнє християнське передання і вчення у світі, що сталося спростувати і відкинути його, або перетлумачити його таким чином, щоб воно стало сумісним зі світським способом життя та мислення. Гостро відчуваючи римсько-католицьке та інші західні впливи, які прагнули модернізувати Православ'я навіть у його дні, преосвященний Ігнатій готувався до захисту Православ'я як шляхом поглибленого вивчення православних першоджерел (чиє вчення він увібрав у низці кращих православних монастирів свого часу), так і шляхом ознайомлення військово-інженерному училищі, а не в духовній семінарії). Збройний таким чином знанням як православного богослов'я, так і світських наук він присвятив своє життя захисту чистоти Православ'я та викриттю сучасних ухилень від нього. Не буде перебільшенням сказати, що в жодній із православних країн XIX століття не було такого захисника Православ'я від спокус та оман сучасності; його можна порівняти лише з його співвітчизником, єпископом Феофаном Затворником, який робив те саме, але виклав більш простою мовою. Один том зібрання творів єпископа Ігнатія (том 3) спеціально присвячений церковному вченню про потойбічне життя, яке він захищав проти римо-католицьких та інших сучасних спотворень. Саме з цього тому ми головним чином взяли для нашої книги обговорення таких питань, як поневіряння та явища духів, — навчань, які з низки причин сучасний розум не може прийняти, але наполягає на їхньому перетлумаченні чи повному відкиданні. Преосвященний Феофан, звичайно, навчав того ж, і ми також скористалися його словами; а в нашому столітті інший видатний російський православний богослов, блаженної пам'яті, архієпископ Іоанн (Максимович) ясно і просто повторив це вчення. Те, що православне вчення про потойбічне життя так ясно і чітко викладалося видатними сучасними вчителями Православ'я аж до наших днів, надає величезну користь нам, які сьогодні прагнуть зберегти батьківське Православ'я не просто шляхом правильної передачі слів, але більше того — шляхом справжнього православного тлумачення цих слів.