Уроки покаяння у Великому Каноні святого Андрія Критського Єпископа Віссаріона

Великий канон належить до розряду покаяних церковних співів. Весь він спрямований до того, щоб пробудити душу від гріховного присипання, розкрити перед нею, як згубно гріховний стан, привернути її до суворого самовипробування, самоосудження і каяття, спонукати до відрази від гріхів і до виправлення житія. З цією метою творець канону приводить на згадку грішнику особи, дії та події зі старозавітної історії, починаючи з створення Адама. Застосування біблійних оповідей до морального стану і потреб душі виявляється у Великому каноні здебільшого так стисло, що не завжди раптом і легко можна зрозуміти, в чому полягає відповідність одних іншим. Звідси відкривається потреба в поясненні того, в чому саме треба бачити цю відповідність, як розуміти ті чи інші вирази. Приймаючи на себе працю цього роз'яснення, ми бажаємо повідомити йому характер бесіди, маючи на увазі задовольнити не однієї допитливості через розкриття сенсу незрозумілих речей, але головним чином поспішати покаянному і молитовному настрою душі через духовно повчальні роздуми, в духовні помисли, в духовні думки.