Житіє преподобного Іоанна Румуна, Нового Хозевіта

середині XX ст. в монастирі подвизався дивовижний подвижник, прп. Іван Яаков, інакше іменований Іваном Румуном або Іоанном Новим Хозевитом (1913-1960). Його мощі нетлінні і знаходяться в монастирському храмі в скляній раку.

Іван народився в Румунії в сім'ї глибоко віруючих селян і був названий у хрещенні Іллею. Ще в дитинстві він залишився сиротою: мати померла, коли йому було всього 6 місяців, а батько загинув через три роки в Першій світовій війні. Отрока виховувала благочестива бабуся Марія. Коли Іллі було 11 років, бабуся відійшла до Господа, і отрок став жити в родині дядька, де йому довелося зазнати багато скорбот. З дитячих років навчився Ілля потаємної молитовного життя і всецелому надії на Бога. Одного разу, в свято Святої Пасхи, хлопчик гірко плакав на могилі бабусі. І раптом почув голос, що йшов від образу Спасителя: «Не плач, дитя Моє, і не журися, бо Я – з тобою, Христос Воскрес!» І сам образ Спасителя як би ожив і посміхався. Від цього небесного розради душа отрока здійснилася несказанного світу. У віці 20 років юнак вирішив цілком присвятити себе служінню Господу і прийшов в Нямецький монастир, в якому колись подвизався прп. Паїсій Величковський (1722-1794, пам'ять 15/28 листопада), розташований на північний захід від румунського міста Тиргу-Нямц, де на Великдень 1936 р. був пострижений у чернецтво з ім'ям Іоанн.